Планета Сатурн є однією з найбільших у Сонячній системі. Це небесне тіло виглядає своєрідно - планета має характерні кільця навколо свого основного тіла. Вчені астрономи з великим інтересом ставилися до вивчення складу цих кілець.
Вперше кільця Сатурна були виявлені Галілео Галілеєм в 1610 році, який помилково вважав їх складовими частинами самої планети. Вже 1675 року було підтверджено існування кілець як щось особливе.
У сучасній астрономії виділяють три основні кільця - A, B, C, і три менш яскравих - D, E, F. Їх ширина становить сотні тисяч кілометрів, тоді як товщина не перевищує десяти метрів. Для вивчення структури кілець був застосований апарат Кассіні, який був запущений до орбіти Сатурна в 2004 році. В результаті його дослідження вдалося встановити, що досліджувані об'єкти в основному складаються з кристалів льоду і гірської породи невідомого походження. При цьому встановлено, що саме зовнішні кільця, маючи більш блакитний відтінок, складаються зі шматочків льоду, а гірським породам відповідає більш яскравий червоний колір. Також за допомогою багаторічних досліджень вдалося виявити щілини різних розмірів, наявні в кільцях, і найбільша з них була названа ім'ям Кассіні.
Складові частинки кілець мають різні розміри і досягають десяти метрів, при цьому вони перебувають у постійному хаотичному русі з невеликою швидкістю близько 2 мм/с. Але навіть зіткнення на таких незначних швидкостях призводять до часткових руйнувань рухомих частинок, що говорить про значний, можливо, тисячоліття, їх вік.
